Небагатьох з батьків не торкнувся негаразд, коли дитина не бажає відвідувати дитячий садочок. Маленький бунтар застосовує усілякі методи впливу на дорослих, аж до істерик, від чого страждає не лише він, але й усі домочадці. Умовляння дорослих не допомагають, тож хтось із батьків мовчки виштовхує дитя на вулицю під оглушливі крики, а хтось іде на поступки і залишає чадо вдома. Без сумніву одне: бездіяльність в такій ситуації може призвести до негативних наслідків, важливо розібратися у тому, що відбувається, і усунути причину протестної поведінки.
«Я не хочу до садка!». Як проявляється відмова
Завзяте небажання дитини приєднатися до інших малюків у дитсадівській групі може мати хитромудрі прояви, тому батьки не в змозі одразу розпізнати його:
- Умовляє. Дитина інсценує захворювання, надсадно кашляючи, чи аргументує свою позицію піклуванням про близьких: «Мама без мене нудьгуватиме»;
- Демонструє активний спротив. Крики та плачі мають місце як вранці, так і ввечері, напередодні запланованого походу до садка;
- Затягує час. Дитя не розбудити, навіть струшуючи його. Одежа раптово губиться, а чадо веде себе вкрай мляво і повільно;
- Змінилась поведінка: оптимістична дитина може замкнутися, стати вередливою та тонкосльозою, погано спить ночами та втрачає апетит;
- Скаржиться на садок. Розповіді про дитсадовські події, товаришів, вихователів мають негативний підтекст;
- Часто хворіє. Хвороба може носити психосоматичний характер: малюк не хоче відвідувати садок, а його організм «підпорядковується» розуму та пригнічує захисну функцію.
Причини небажання йти до садка
Щоб зацікавити дитину ходити до садочка, необхідно встановити причину аномальної поведінки і в залежності від цього вчиняти потрібні дії. Поштовхом до протестів можуть послуговувати різні обставини:
- Період природної адаптації.
- Складнощі в спілкуванні з дітьми, обумовлені замкнутістю чи розпещеністю дитини.
- Небажання та невміння притримуватися налагодженого ритму в садку.
- Не склалися відносини між вихователем та вихованцем.
- Переміна дитячого садка, незвична обстановка та бажання опинитися в рідному місці – вдома.
- Несприятливий мікроклімат в родині.
- Відмова малюка від обов’язкових заходів – прийому їжі, денного сну, розвиваючих занять, підготовки до святкувань.
Варто розуміти: дитина 4-5 років не хоче ходити до садка із причин, які трирічка навіть не взяла б до уваги. Враховуйте вік, форми демонстрації протесту. Навряд дитина розповість про передумови свого невдоволення: щоб їх виявити, доведеться проаналізувати поведінку чада вдома та в садку, переговорити із вихователем чи навіть із батьками інших дітей, скористатися допомогою психолога.
Як допомогти дитині адаптуватися до садка
«Як привчити дитину до садка, щоб не плакала?» Для успішного вирішення ситуації точно з’ясуйте причину і лише після цього дійте:
- Якщо справа в недостатній товариськості, намагайтесь соціалізувати дитину: відвідуйте дитячі вистави та концерти, запишіться до спортивної секції чи творчого гуртка, ходіть у гості;
- Передивіться свою манеру виховання: можливо, ви занадто потураєте капризам, через що малюк не здатен адекватно оцінити межі дозволеного в соціумі;
- Налагодьте режим дня таким чином, щоб він максимально співпадав із дитсадівським;
- Прищеплюйте розуміння субординації та необхідності поважного ставлення до потреб – своїх та оточуючих;
- Якщо некомпетентність вихователя спричинила бурхливу реакцію, варто обговорити із працівником садка це питання. Невирішена проблема не має лякати вас: звертайтесь до керівництва, районного управління. В крайньому випадку доведеться змінити дошкільний заклад;
- Негаразди між батьками не мають відбиватися на дитині, тому захистіть її від з’ясування стосунків між собою.
Думка рідних стосовно ситуації, що склалася, часто має суб’єктивний характер, тож адекватно оцінити стан дитяти, з’ясувати причини істерик та допомогти зможе досвідчений психолог. Інформацію про те, як полегшити період природної адаптації дитини до дитячого садка, ви знайдете на нашому сайті.
Поділитись:
Також дивитись
