Проблема неприйняття дитини колективом рано чи пізно постає в будь-якій родині. Згідно із даними Міносвіти України, у 2017 році зареєстровано 109 тис. звернень до психологів за фактом шкільного булінгу. Як батькам розпізнати нападки на школяра? Які важелі впливу на агресорів? Чи можна уникнути цькування? Про це нижче.
Що таке булінг?
Цькування, воно ж булінг (від англ. Bulling – агресивне переслідування одного з членів колективу) – звичне явище у школах України та Європи. Ця проблема вивчається не лише практикуючими психологами, але й науковцями. Дослідники дійшли висновків, що частота випадків булінгу в школі не пов’язана із соціальними умовами життя дітей, швидше, це «хвороба» підліткового віку.
Дані опитувань, проведених серед 1200 учнів 7-11-х класів:
- 70% опитаних кажуть про те, що були свідками цькування;
- 60% зізналися, що їх друг, знайомий став жертвою знущань;
- 12% підтвердили факт активної участі у цькуванні «не таких» дітей. Хочемо зазначити, що ця цифра явно занижена – адже не кожен готовий сказати, навіть анонімно, що виступав агресором стосовно іншої людини.
Прояви агресії можуть біти різними: від невинних, на перший погляд, жартів, глузувань до повної ізоляції у колективі, вимагання грошей, загрози для здоров’я та життя учня, фізичного впливу.
Чому школярі цькують один одного
Причини агресії криються у бажанні підлітка самоствердитися за рахунок іншого, того, хто морально слабший та може стати ціллю для знущань. Вправляючись в нападках, кривдники намагаються «намацати» слабке місце.
Діти не люблять тих, хто чимось відрізняється від них. У кожному колективі є середньостатистична більшість: вони вдягаються, розважаються «загальноприйнятим» способом, а школяр із відмінними інтересами потрапляє в зону ризику. Відмінності можуть торкатися зовнішності (великий зріст, худоба, повнота, стирчать вуха) або фізичних особливостей (заїкання, косоокість). Об’єктами насмішок можуть стати невпевнені дітлахи, а також ті, хто недостатньо ретельно дотримується особистої гігієни.
Загалом, передумов для того, аби причепитися, може й не бути зовсім. У той же час, булери – не обов’язково вихідці із благополучних, «зразкових» родин. Це можуть бути діти, що живуть в атмосфері жорстокості, байдужості і тому намагаються реалізуватися за рахунок приниження інших.
Як батькам розпізнати булінг
Бути мамою чи татом – це вже перевірка на терпіння, толерантність, вміння дотримуватися особистих кордонів чада та нести відповідальність за його вчинки. І тим паче потрібно проявити максимум витримки й такту у спілкуванні із сином чи дочкою підліткового віку.
Раптова замкнутість, невпевненість, тривожність, апатія, безсоння, відсутність апетиту мають насторожити дорослих. Необґрунтовані прояви гніву, постійне відчуття вини чи сорому, дивні фобії також потребують вашої уваги. Якщо ви відзначаєте ці ознаки як такі, що нехарактерні для звичної поведінки дитини, не варто питати про можливу проблему в лоб. Можна ставити обережні запитання наче ненароком, займаючись спільними справами: миттям посуду, приготуванням їжі, сімейними розвагами.
Ще один «сірий» з точки зору педагогіки метод – стати віртуальним другом дитини, зареєструвавшись в соціальній мережі під вигаданим іменем. Загроз в інтернеті для незміцнілої психіки і без того немало, тому мама чи тато мають контролювати інформацію, яку «споживає» чадо. Але дізнатися про проблеми прямо навряд вдасться, оскільки при бажанні дитина приховає сумнівні факти.
Булінг серед підлітків: як боротися
Універсального рецепту уникнути нападок з боку підлітків не існує. Любов та прийняття своєї дитини будь-якою, щира допомога, моральна підтримка, а також законні методи впливу на кривдників – ось ваша броня.
Але ось кілька порад, як захистити дитину від буллінга в школі:
- Культивуйте у дитини любов до себе, почуття гордості (не плутати із самовпевненістю), що опирається на особисті досягнення та якості. Дитина, що усвідомлює свою успішність в айкідо, плаванні, навчанні тощо, більш упевнена у собі. За статистикою, жертвами булінгу частіше стають невпевнені, замкнуті дітлахи.
- Не відмахуйтесь від дитини, якщо він прийшов із скаргами на однокласників. Це для вас образи нічого не значать, а сину чи дочці можуть приносити сильний психологічний дискомфорт.
- Віддайте дитя до секції самооборони. Такі навики ще не були зайвими ні для кого, але важливіше інше: школяр стане більш упевненим у своїх силах та не боятиметься фізично протистояти кривднику за необхідності.
- Найголовніше правило – не замовчуйте проблему, поговоріть із батьками агресорів (хоча велика вірогідність того, що вони запевнять вас у святості своєї дитини чи просто проігнорують). Наступний крок – домовтеся про зустріч із директором, соцпрацівником, батьками. Якщо є привід, звертайтеся до Комісії щодо справ неповнолітніх у вашому районі, поліції тощо.
Пам’ятайте: діючи «за поняттями», ви не зможете допомогти дитині. Тільки послідовність та законні методи дозволять зупинити кривдників.
Поділитись:
Також дивитись
