Наскільки ви хороша мама, або як навчитися справлятися з батьківською тривогою?

Як часто виникає у вас питання: наскільки я хороша мама? Чи все я роблю для своєї дитини правильно та доцільно? А може я все ж таки недостатньо добра мама? Тому що ... "в кожної мами знайдеться свій власний варіант на зразок — я погана мама, бо часом зриваюсь на своїй дитині, або я погана мама, бо не завжди можу приділити дитині необхідну їй увагу". Як часто ви тривожитесь за своїх дітей? За їх майбутнє?

Насправді, батькам, особливо матусям, відчувати тривогу, а часом і провину за свої дії чи навпаки бездіяльність — абсолютно нормально.

Важливо розуміти, що відчуття батьківської тривоги і батьківської провини за те, що ми щось можемо зробити не так — це абсолютно нормальні речі, закладені в нашій психіці для того, щоб ми могли успішно виховувати своїх дітей. Адже батьки повинні бути пильними, повинні турбуватися про дитину, зрештою, пам`ятати, що у них є дитина! Власне, саме в цьому нам і допомагає адекватне відчуття тривоги та провини, адже, коли нам тривожно, ми перепровіряємо чи все нормально, а коли ми щось зробимо погано, наприклад, зірвемось на дитині після важкого робочого дня, то почуваючи провину за свої дії, робимо необхідні висновки, щоб підкорегувати свою поведінку і покращити себе як батьків.

Якщо тривога і провина в таких гармонійних і розумних межах, то це корисно, бо забезпечує нашу ефективність, як батьків, а також спонукає взяти на себе відповідальності і за себе, і за дитину..

«КОМПЛЕКС РОЗУМНОЇ ЕЛЬЗИ»

Проте, коли тривога і провина є в межах, що перевищують гранично допустимі, то може розвинутись батьківський невроз, який поступово стає перманентним джерелом стресу і виснаження для батьків. Якщо тривога не є функціональною, тобто якщо ми турбуємося за дитину не в той момент, коли вона вийшла, скажімо, на вулицю в мороз без верхнього одягу, а постійно, бачачи небезпеку в кожному її кроці чи дії, то в нас може розвинутись так званий «комплекс розумної Ельзи» з відомої казки братів Грімм.

В двох словах про зміст цієї  казки: до дівчини приїхали свати, вона пішла до льоху за чимось до столу і зникла. Її почали шукати і знайшли в льосі всю у сльозах. На запитання, що сталося, героїня відповіла, що уявила собі, як вийде заміж за Ганса, потім у них народиться син, підросте, піде за чимось у льох, спіткнеться об сходинку, впаде, вдариться головою і помре...

Знайомо?

Саме стан «розумної Ельзи» є абсолютно непродуктивним, псує настрій, нагнітає сум, змушує метушитися, що не вирішує проблем.

Ми можемо реально отруїти собі і дитині життя своєю надлишковою тривогою, своїм постійними «не ходи, не роби, зупинись, бо щось погане обов’язково має трапитись». Це те, про що свого часу сказав Януш Корчак: «Боячись, що дитину забере у нас смерть, ми забираємо в неї життя».

Батьки часто ловлять себе на тому, та і я сама не виняток, що хотілося б дитину підстрахувати у всьому, щоб вже точно нічого з нею не сталося, «підстелити соломки», де тільки можна. Але правда в тому, що це абсолютно неможливо! Навіть більше — це шкідливо для дитини.

Якщо вона самостійно ніколи не мала справи ні з якими ризиками і загрозами — вона просто не буде готовою до реального життя і, як теплична рослина, буде дуже вразливою для життєвих ситуацій. Нам, батькам, потрібно вчитися справлятися зі власною тривогою, намагатися працювати над собою, щоб прийняти, той факт, що ми не можемо, як би не намагалися, вберегти дитину від всіх загроз , забезпечити 100% її безпеку. Тому, якщо ви схильні занадто сильно тривожитись за своїх дітей, то, щоб не виснажуватись, не вигоріти емоційно хочу запропонувати вам простеньку вправу для заспокоєння та самовідновлення.

Хороший метод, який допомагає досягнути внутрішнього спокою — ЦЕ ТЕХНІКА МЕДИТАЦІЇ НА ДИТИНУ, що спить.

Коли ваша дитина спить, вона не потребує вашої уваги, а дивитися на неї дуже приємно. Використовуйте цей час. Не треба відразу тікати займатися хатніми справами. Це зачекає. Коли дитина заснула (вік не важливий), посидьте поруч з нею, послухайте, як вона дихає. Усвідомте, що ваша дитина — ось вона, вона тут, вона з вами. Вона спить спокійно, їй нічого не загрожує, вона жива і здорова. Немає жодних підстав очікувати чогось жахливого.

Просто відчуйте, наповніться цим - близькістю дитини, тим, що:

  • вона тут,
  • вона поруч,
  • з нею все добре.

Дивіться уважно на її личко, ручки, на те як підіймаються і опускаються її груди, коли вона дихає. Відчуйте, яка вона тепла і розслаблена. Така рідна і близька…

Ця проста вправа успішно допомагає долати тривожні стани, такі типові для нас, мамусь.

Спробуйте вже сьогодні!

Успіху вам!

Сімейний психолог Наталя Гаєвська

Ця стаття була корисна?

Поділитись: