«У дитини істерика, як заспокоїти?» - із таким питанням до дитячих психологів звертається величезна кількість батьків діток від 2 до 3 років. Погодьтеся, зміна поведінки лагідного та слухняного малюка ближче до 2 років безумовно насторожує та змушує замислитися уважних мам і татусів, що ж вони роблять не так.
Зазвичай дитячі істерики у такому віці – справа звичайна та невідворотна, тому варто заздалегідь запастися терпінням до подібних проявів свого «я». Однак дорослим важливо уміти нівелювати дію провокуючих факторів і поводити себе таким чином, щоб, скажімо, звична істерика у дитини перед сном не трансформувалася в психологічну травму.
У дитини істерика: що зробити для її попередження
Специфічна поведінка маленької людини із різкими криками, плачем, биттям головою та падінням на підлогу проявляється за певних обставин як сигнал неприйняття відмови.
Незрілість нервової системи у поєднанні із подразнюючими факторами – ось причина бурних сплесків. М’якість та послідовність батьків у таких ситуаціях допоможуть вирішити проблему істерики у дитини перед садочком. Ну а дотримання ряду правил мінімізує вірогідність виникнення голосних дитячих реакцій на ту чи іншу подію.
- Звичний та правильний розпорядок дня дасть змогу упоратися із істерикою у дитини перед сном: адже малюк знайомий із послідовністю дій протягом дня, і відхід до денного чи вечірнього сну для нього не стане несподіванкою.
- Повноцінний сон.
- Навчіть чадо промовляти свої емоції та повідомляти про них батькам.
- Не насичуйте один день кількома незвичними подіями та подразниками; грамотно підходьте до питання, куди сходити з дитиною.
- При вияві симптомів невдоволення ненав’язливо припиняйте їх.
У дитини істерика: як заспокоїти маленького буяна
Якщо ж дитина починає демонструвати перші ознаки невдоволення, що явно переростуть у бурю, батьки повинні озброїтися наполегливістю та м’якістю. Занадто жорсткі покарання, як і задобрювання дитини, не дадуть жодних результатів. У першому випадку малюк може затаїти образу та агресію, а в іншому – зрозуміє, що своїми діями може домогтися абсолютно всього. Також доведеться навчитися відмовляти, як би неприємно це не було.
Споглядаючи за істерикою у дитини перед сном, не намагайтеся перестерігати її: просто знаходьтеся поруч та не реагуйте на її емоції. Коли сльози висохнуть, треба спробувати врегулювати питання мирним шляхом та прояснити його в ході бесіди. У випадку рецидиву будьте послідовними та не бійтеся застосовувати адекватне покарання (за виключенням тілесного, звичайно), попередньо попередивши про наслідки таких витівок для самого бунтівника.
Пам’ятайте, що соціалізація важлива для встановлення стереотипів поведінки у малюків, тому спілкування із однолітками за межами дому, в державних чи приватних дитячих садах лише вітається.
Поділитись:
Також дивитись
