Ніхто не стане заперечувати, що оптимісту (ніж песимісту) значно легше жити в сучасному світі, де щоденні стреси та конфліктні ситуації – норма, а негативні інформаційні приводи атакують буквально з усіх боків. Вміння бачити хороше у будь-якій події та долати перешкоди із посмішкою – корисна та, якщо можна так висловитися, ефективна риса. Адже позитивний настрій дозволяє не тільки обходити непотрібні переживання та страхи, але й рухає вперед, не дає засумніватися у власних силах, стимулює до нових звершень. Тому питання виховання оптимістичної дитини особливо актуальне для батьків 21-го століття.

А ви знали? «Середньостатистичний» оптиміст відрізняється міцним здоров’ям, фізично та соціально активний у будь-якому середовищі –
цей факт доведено науковцями. Як і те, що взаємодія оптиміста з іншими домочадцями в родині чудово впливає
на їхнє фізичне самопочуття, мотивацію, життєву енергію.

Якщо і ви бажаєте виховати «енерджайзера», що ніколи не сумує, варто скористатися кількома простими, але дієвими порадами. Почніть втілювати їх – і вже за тиждень помітите бажані зміни у поведінці чада.

дитина-оптиміст

Ростимо оптиміста: покрокова інструкція

Про важливість психологічного здоров’я та емоційного фону майбутньої мами знають абсолютно усі. Тільки дуже складно утримувати психічну рівновагу, якщо в період виношування дитини жінка знаходиться у полоні гормонів-бунтівників, до того ж ледве витримує нові та часто не дуже приємні зміни на фізіологічному рівні. Тому відомих прийомів, таких як прослуховування класичної музики, невербальне спілкування з малюком, недостатньо. Вже після народження варто звернути увагу на такі моменти:

  1. У розмовах із дитиною намагайтесь уникати акцентування на негативі: «У нас ніколи не виходить», «Мені не щастить». Концентруйтесь на позитивних емоціях, заведіть звичку обговорювати невеликі досягнення та не жалійтеся – навіть іншим членам родини.
  2. Заохочуйте ініціативність та прагнення до нового. Не відмовляйте сина від пробного заняття у секції футболу «Ти ж погано бігаєш», а краще порадійте його сміливості та дозвольте зробити самостійний крок. Власні «шишки» та гіркий досвід навчать постановці цілей та стануть найкращим мотивом.
  3. Дозвольте дитині робити вчинки та нести відповідальність за них (у межах розумного). Що це значить? Не кидайтесь в пісочницю для захисту коханого чада, якщо назріває конфлікт між дітьми: дайте йому проявити своє «я» та самостійно відстояти інтереси.
  4. Навчіться справлятися із страхами та відмовами дитини, хоча це і нелегко. «Я нерозумний», «У мене не виходить танцювальна зв’язка» - такі сигнали про допомогу з вуст дитини варто спрямувати в потрібне русло, м’яко та ненав’язливо підтримавши. «Я теж спочатку не ладнав із математикою, але потім…» - оптимально для підбадьорювання (не плутати зі строгими та сухими настановами). Звертайте увагу на сильні сторони сина/дочки, аби вселити впевненість у власних силах.
  5. Оптимістичність – не значить наївність. Не забивайте голову чада далекими від реальності фактами та думками, які лише нашкодять його здібності адаптуватися в соціумі. Наприклад, після переходу до нової школи краще утриматися від розповідей про те, як усі однокласники будуть ставати в чергу до вашої дитини, аби завести дружбу. Погодьтесь, що це новий, непростий етап в її житті, який буде абсолютно безболісним, якщо почати із найпростішого – знайомитися із дітьми на дитячому майданчику.

Найголовніше: власним прикладом формуйте у дитини установку на позитив. Адже як свідчить англійське прислів’я, скільки дітей не виховуй, вони все одно повторять поведінку батьків.

Полезна ли эта статья?