Мама дає дитині життя, а батько — енергію, щоб жити
Цього року в Україні вперше було запроваджено святкування Дня Батька. На мою думку, це чудова ініціатива! Адже діти, у вихованні яких беруть активну участь тати, виростають більш соціально успішними, краще влаштовують своє особисте життя і кар’єру, оскільки саме в стосунках з батьком закладаються такі важливі в житті кожного з нас речі як:
- впевненість в собі
- прийняття себе
- самореалізація та індивідуалізація
- стосунки в парі і для чоловіків, і для жінок
- вміння вибудовувати гармонійні та адекватні кордони з оточуючими
- прояв себе в соціумі
- вміння ризикувати і конкурувати, відстоювати власну позицію
Багато сказано і написано про роль мами в житті дитини, про роль батька суттєво менше. Та й не прийнято це якось в нашому суспільстві — говорити про батька, як про ТАТА, турботливого і уважного до дитини, а часом вимогливого та категоричного, що на рівних з дружиною бере участь у вихованні. Швидше ми звикли чути про батька як про «здобувача», хто забезпечує матеріальний стан сім’ї, але аж ніяк не про ТАТУСЯ, що няньчиться із дітьми. Хіба ж то чоловіча справа? :)
Напевно, саме це останнє зауваження частково лежить в основі так званого «ФЕНОМЕНУ ВІДСУТНЬОГО БАТЬКА» — коли порушений емоційний контакт між батьком і дитиною. Проте далеко не завжди через фізичну відсутність чоловіка в сім’ї. Мовиться про те, коли батько ніби і є, але його значення, важливість та цінність для дитини применшується, або взагалі не визнається. Плюс до вищесказаного додайте історичні події, що відбувались на території нашої країни: війни, революції, репресії, переселення і т.д., все це сприяло тому, що чоловіки змушені були покидати рідні домівки, а виховання дітей практично стовідсотково лягало на плечі жінок. Поступово роль чоловіка як батька, що на рівних з дружиною може займатися вихованням, практично знецінювалась самими ж жінками. Лише згадайте таку розповсюджену до недавна фразу наших бабусь і матерів: «чоловік — це ще одна дитина в сім’ї». Що ж такий знецінений батько може передати власній дитині — питання швидше риторичне.
На щастя, часи змінюються, змінюється і ставлення чоловіків до виховання власних дітей.
Зупинюсь сьогодні на тому, як впливає батько на дитину, а точніше стосунки з ним залежно від віку.
До народження дитини
У цей період здається, що батькова функція відсутня і можна повністю без нього обійтися. Це далеко не так! Насправді, тато виступає як фон і опора для жінки, бо вона розуміє, що коли народиться дитина, то деякий час не зможе самостійно давати собі раду. Дуже важливо, щоб чоловік – батько дитини давав цю впевненість різними способами: від розмов з мамою та з ненародженою дитиною до матеріальної підтримки. Не нехтуйте тактильним рівнем — доторками, обіймами, поцілунками, прогулянками.
Інколи ми чуємо, що людину ніби хтось береже, ніби ангел сидить на плечі і оберігає. Це, власне, ті люди, які, коли ще були у мами у животику, мали дуже близько тат, які тепло і ніжно турбувалися про них, чекали їхнього народження. Дитини ніби ще немає, але батько турбується про маму – мама спокійна, мамі добре, це все передається дитині, і вона нормально розвивається, таким чином вибудовується базова довіра до світу. Це ніби фундамент, на якому потім будується все життя дитини.
Перші місяці і до двох років
Це час, коли вибудовується прив’язаність дитини до мами, меншою мірою до батька. Досить часто у такий період наші жінки не підпускають чоловіків до дитини, мотивуючи це тим, що вони не знають, як поводитися і доглядати за малечею. Мама ніби сама відштовхує батька від дитини, тим самим прокладаючи поки тріщинку між їхніми стосунками. Тому пам’ятайте, що важливо дозволяти чоловікові гратися з дитиною у цей період, не боятися, що він щось зробить не так і це зашкодить дитині — не зашкодить! За своєю природою чоловіки більш активні за жінок, відповідно і ігри, які вони грають з дітьми, рухливіші і динамічніші. Важливо вміти довіряти чоловікові, не втручаючись зайвий раз: «дитина впаде!, ти не втримаєш його!, пораниться!» Заспокойтесь. Батько є важливим для дитини саме в цих активних та пізнавальних іграх. Це той момент, коли закладається підґрунтя того, наскільки дитина буде впевнена у собі, наскільки вона буде рішучою, не буде боятися невдач та проявляти власну ініціативу і пробувати щось нове і знати, що навіть якщо щось не вийде, то нічого страшного не трапиться. Це закладається саме в стосунках з батьком.
Від 2 до 4 років
2-4 роки – це період «кризи трьох років» у дитини. Це той вік, коли дитина починає розуміти, що вона є окремо від всіх інших, зароджується її індивідуальність. І роль батька тут важлива у тому, чи він підтримає цю самостійність, чи підтримає її інакшість, чи, навпаки, скаже, що ти нічого не вмієш, не знаєш і не вартуєш. І ця незначна фраза від батька: «Ти можеш, ти справишся,» — може мати вплив на все подальше доросле життя.
Напротивагу цьому, коли дитина бачить, що батько її не підтримує, знецінює її спроби, у неї закладається думка, що вона сама по собі, така як вона є — нецінна. Тому важливо, щоб у цей період батько, бачачи прояви індивідуальності дитини, знайшов час і можливість сказати: «Молодчинка, ти можеш, у тебе все вийде».
І тоді у дитини починають рости крила. Це є зелена дорога у житті в плані досягнення соціального статусу.
Від 4 років до 6
Через сценарії стосунків з батьком для дітей закладаються майбутні моделі поведінки у стосунках. Для дівчинки важливо, щоб батько її сприймав як дівчинку, щоб нею захоплювався, тоді у неї із чоловіками будуть складатися нормальні стосунки, партнерські. Аналогічно і з хлопчиком. Бо, будучи лише у хороших стосунках з мамою, він ніколи не зможе оцінити, що таке справжня мужність. Для цього потрібен чоловік, на якого він буде орієнтуватися і з яким він буде самоідентифікуватися. Статева ідентифікація закладається саме у цьому віці. Тато ніби вводить дитину у гендерний світ.
Від 6 до 9 років
Це так званий латентний період, коли дитина більше орієнтується на свої взаємостосунки з однолітками у школі. Однак це також період, коли дитина дуже чітко переймає цінності та пріоритети батька. Це період, коли дитині цікаво, як у тата на роботі, чим він займається, їй тоді дуже хочеться відчувати приналежність до чоловічої сторони свого роду, незалежно хлопчик це чи дівчинка. Якщо ми заборонимо це робити, або батько відсутній, то дитина може не сприймати цю частину батьківського роду, свідомо чи підсвідомо відчуваючи себе обділеною. Тому треба давати можливість дитині спілкуватися з батьком – це і спільні рибалки, спільні поїздки, цей час лише для них.
Від 9 до 13 років
Період 9-13 років – це початок та середина підліткового віку, коли батько виступає в першу чергу як наставник. Головне завдання якого встановлювати рамки, кордони і межі, що дозволено і що ні, але все це з розумінням і підтримкою. Батько в цей період виступає як опора, як підтримка.
Від 13 до 19 років
Це середній та пізній підлітковий вік, момент, коли батько повинен бути не просто опорою для дитини, а чим старшою вона стає, тим більше він приймає її дорослішання, вибраний шлях в житті та її досягнення.
Яким не був вік дитини важливо зрозуміти і взяти до уваги ту річ, що вона сприймає батька перш за все через маму, бо через психофізіологічний розвиток мама завжди ближче до неї і своїм ставленням до чоловіка жінка закладає ставлення і дитини до батька.
Функція мами — безумовне прийняття, любов, ніжність, близькість, турбота, безпека, основна ж функція батька – ввести дитину у зовнішній світ, соціалізувати її. Ці функції різні, але одинаково важливі для дитини. Як не можна сказати, яка рука для нас є більш важлива: ліва чи права, так не можна розділити важливість присутності в житті дитини обох батьків — і мами, і тата.
Мама дає дитині життя, а батько — енергію, він ніби вдихає силу в її існування. Про це завжди потрібно пам’ятати.
Сімейный психолог Наталія Гаєвська
Також читайте:
- Чи потрібний тайм-аут у вихованні дітей?
- Такі різні рідні брати й сестри. Або ще раз про дитячі ревнощі
- Правила для батьків, щоб діти "не зависали" в гаджетах
- Наскільки ви хороша мама, або як навчитися справлятися з батьківською тривогою?
Поділитись:
Також дивитись
